Історичні нариси
|
НАШЕ КОРІННЯ:
|
БЄЛЬСЬКА ЖІНОЧА ГІМНАЗІЯ |
Відкрита 01.07.1913 в м. Бєла Холмської губернії (м.Бя́ла-Подля́ска, південно-східна Польща).
У 1914 році займала двоповерховий будинок у маєтку Бєлопольської. |
|
На утримування одержувала від казни 15285 крб. та від плати за навчання - 6500 крб.
Мала 6 основних класів,навчалося 159 учениць.
Завідував гімназією викладач фізики Петро Іванович Сенько.
|
У 1915 році гімназія евакуйована в м. Прилуки. Завідував нею, як і раніше, П.І.Сенько та працювало 33 викладачів. |
|
|
Гімназія була розташована по вул. Садовій у будинку гімназії Т. І. Федоренко |
|
|
|
ІСТОРІЯ ПРИМІЩЕННЯ ШКОЛИ (МИКОЛАЇВСЬКА, 107) |
|
До 1917 року - Початкове чоловіче училище. 1918-1920 - Середня школа з російською мовою викладання (7 класів), навчалося 316 учнів. |
1920-1922 Друга трудова Квашинська школа, у 7 групах навчалося 200 учнів, працювало 13 вчителів.
З листопада 1922 по 1941 та з 1948 і до сьогоднішнього дня: Ліцей №7 (7 трудова школа, школа № 7 ім. Шевченка, загально-політехнічна школа № 7 з виробничим навчанням, середня школа № 7 ім.Т.Г.Шевченка, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7, заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №7 (ліцей № 7))
|
|
|
ІСТОРІЯ ШКОЛИ (1920-1922)
|
Бєльська середня жіноча школа створена у 1918 році на базі жіночої Бєльської гімназії яка розташовувалась в будинку Гімназії Т.І.Федоренко по вул. Садовій. Викладання предметів здійснювалось російською мовою. Приміщення школи мало 4-ри класні кімнати, які опалювалися голландськими печами. У 7 класах школи навчалося 282 учні.
Наказом Прилуцького повітового відділу народної освіти від 23.12.1919 року всі приватні училища та гімназії м. Прилук були націоналізовані з 01.01.1920.
Бєльську середню жіночу школу реорганізовано в сьому трудову школу з українською мовою викладання.
За 80 партами учні сиділи по 3 чоловіки. Відомі вчителі того часу: М.Г.Щербина, П.Сенько, Г.Я.Дуброва, Терлецький, В.О.Колодуб та ін. (12 чол.).
|
1921 у двох будинках у 7 групах навчалися 222 учні, працювало 18 учителів.
|
|
ІСТОРІЯ ШКОЛИ (1922-1930)
|
У листопаді 1922 року школу було переведено до приміщення за сучасною адресою. Мала 7 груп, 155 учнів, 12 учителів. Першою завідуючою була Щербина Марія Гаврилівна.
З 01.02.1923 стала трудовою семирічною школою ім.Т.Г.Шевченка з українською мовою викладання.
Завідуючі школою:
1923-25 - Колодуб Володимир Олександрович,
1925-29 - Ю.Г.Каневський, колишній політкаторжанин, мав вищу освіту,
1929-30 - Чміль Іван Іванович.
У 1924-25 навчальному році в будинку з 4-класними кімнатами в 7 групах навчалися 282 учні, працювало 11 учителів; школа мала 780 саж.2 землі.
1926 серед 12 учителів були: Ліозіна Л. М., Котляревський Г. С, Дуброва Г. Я., Щербина М. Г, Козіна М. Ф., Мариненко Й. Н. У школі навчалися діти з дитбудинків.
У 1927 засновано гурток молодих електротехніків.
|
Працювали гуртки: фізичний, хімічний, астрономічний, літературний, спортивний. Популярністю користувався дитячий хор. Літературний гурток випускав свій журнал «Перша борозна» у якому публікувалися кращі твори учнів.
При школі, на ділянках, діти вирощували овочі, квіти.
|
|
ІСТОРІЯ ШКОЛИ (1930-1948)
|
У 1930-х роках директором школи був Кіндрат Андрійович Шиян; працювали учителі: Коровай Надія Іванівна, Пиріг Олексій Антонович, Музиченко (столярна справа), Хілько Леонід Полікарпович, Павлущенко Віра Петрівна, Погребняк Антоніна Іванівна (репресована 1937). К.А.Шиян і Л.П.Хілько (розстріляні німцями 1941).
20.05.1934 постановою Раднаргоспу встановлено нову структуру загальноосвітніх шкіл: початкові - з 1-го по 4-й клас, неповні середні - з 1 -го по 7-й, середні - з 1 -го по 10-й клас. Групи перейменовано в класи, завідуючі школами стали директорами.
Під час нім.-фашист, окупації в приміщенні школи розмістився військовий шпиталь. Відступаючи, фашисти спалили школу.
12.11.1943 школа № 7 відновила навчання в другу зміну: спочатку в приміщенні школи № 2, потім - школи № 4, а в 1945-48 у будинку по вул. Київській №152. Директором школи в цей час був Колос Іван Іванович.
|
1948 основне приміщення школи відремонтоване, розширено до 7 кімнат, збудовано зал; школа стає середньою, в ній навчалося 425 учнів
|
|
ІСТОРІЯ ШКОЛИ (1948-1980)
|
1955 стала першою в місті загально-політехнічною школою з виробничим навчанням. Учні 8-10 класів проходили виробничу практику на заводі Будмаш у токарному та слюсарному цехах. У 1960/61 навчальному році школа перейшла на однозмінне навчання, мала 13 класів, 437 учнів, 27 учителів. 1966 налічувалося 14 комплектів, 510 учнів, 34 педпрацівники. Директором був Ганжа Микола Митрофанович, завучем Бабич П.П., учителями: Л.А.Пиріг, І.Т.Вада, І.Ф.Грицай, П.Лобода, О.І.Каленіченко, В.І.Ляміч, Н.О.Синенко, Г.О.Бутко, Г.І.Фастій, О.К.Панич., М.С.Палюх, О.Ф.Соляник. Тепер школа має 2 приміщення: 1-й основний корпус на старій території, де навчаються старші класи, 2-й корпус (з 1978) у колишньому приміщенні педучилища (на вул. Земській № 36), де навчаються учні 1-3 класів.
|
На подвір'ї школи встановлене погруддя Т.Г.Шевченка.
|
|
Інтернет-олімпіади
Посилання
Конкурси
|
|