Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не наодинці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо — українці. Заплачте! Затужіть! Заголосіть! Померлі люди стогнуть з тої днини Й благають: українці, донесіть Стражденний біль голодної країни. Згадайте нас — бо ми ж колись жили. Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка! Ми в цій землі житами проросли, Щоб голоду не знали люди вічно.
Ніна Виноградська
Мало знайдеться в історії світу таких трагедій, як голодомор 1932-1933 років в Україні. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів. Щохвилини вмирало голодною смертю 17 людей, за годину – тисяча, за добу –24 тисячі. І це далеко не остаточна цифра.
Мільйони людей, які загинули в 1933 році голодною смертю, не могли безслідно зникнути в часі й просторі. Про них пам’ятають ті, хто вижив, їх діти та онуки й правнуки. Долучімося й ми до загальнонаціонально-міжнародної акції «Запали свічку», яка відбувається щорічно в День пам'яті жертв Голодомору, тобто в 4-ту суботу листопада, о 16 годині.